Визначення

У процесі травлення важливу роль відіграє жовч. Цей активний фермент продукується клітинами печінки і потрапляє для накопичення в жовчний міхур через жовчні протоки. Під час активної травної фази жовч порційно надходить у дванадцятипалу кишку, де починається фаза кишкового травлення.

Похибки в раціоні, інфекції та інші фактори можуть негативно вплинути на структурний склад жовчі, викликаючи її застій та, як наслідок, запалення жовчного міхура.

Холецистит – це захворювання, яке частіше вражає людей середнього та старшого віку (жінки хворіють частіше за чоловіків). На початковій стадії, поки зміни ще оборотні, консервативні методи лікування можуть бути ефективними. Однак гострий больовий синдром, великі конкременти, холестероз та поліпоз є показаннями до проведення холецистектомії.

Лапароскопічна холецистектомія – це малотравматичний метод резекції жовчного міхура. Операція зазвичай проходить без ускладнень і має короткий період післяопераційного відновлення.

Причини

Застійні явища у жовчному міхурі (холестаз) у поєднанні з дією хвороботворних мікроорганізмів є основними причинами холециститу.

Холестаз може виникнути як наслідок патологій внутрішніх органів, включаючи органи гепатобіліарної системи, а також під впливом зовнішніх факторів. Основні причини включають:

1. Зміна якісного складу жовчі: Це може бути викликано неправильним способом життя, включаючи похибки в харчуванні, відсутність фізичної активності, стреси, надмірну масу тіла, хронічні інфекції та шкідливі звички.

2. Дискінезія жовчовивідних шляхів: Це функціональна патологія, при якій порушується моторика жовчного міхура та всієї гепатобіліарної системи.

3. Травми та новоутворення: Травми жовчного міхура, пухлини, кісти або скупчення гельмінтів можуть перекривати протоки жовчовивідних шляхів.

4. Спадкові причини: Вони пов'язані з вродженими аномаліями будови гепатобіліарної системи, такими як патологічне звуження просвіту жовчних проток, перекрут ніжки та загин жовчного міхура, а також уроджена схильність до утворення конкрементів.

5. Ризик у літньому віці та під час вагітності: Застій у жовчному міхурі збільшується з віком і в період вагітності через тиск збільшеної матки на жовчний міхур на пізніх термінах.

При застої жовчі агресивні жовчні кислоти можуть пошкодити бар'єрну функцію епітелію стінок жовчного міхура, залишаючи орган беззахисним перед інфекціями. Патогени можуть проникати з потоком крові або лімфи з осередків хронічного запалення.

 Класифікація

У клінічній гастроентерології існує кілька класифікацій холециститу, які базуються на етіології, характері перебігу та типі патологічного процесу. Правильне визначення підвиду захворювання допомагає обрати оптимальну стратегію лікування.

За етіологією:

1. Калькульозний холецистит: Характеризується утворенням конкрементів у порожнині жовчного міхура. Це найпоширеніший тип захворювання (зустрічається у 90% випадків). Гостра форма може супроводжуватися сильним болем та інтоксикацією. Конкременти поділяються на холестеринові, білірубінові та кальцієві.

2. Некалькульозний холецистит: Зустрічається рідше і протікає без утворення конкрементів. Часто має рецидивуючий характер. У хронічній формі є великий ризик застійних процесів, що веде до потовщення стінок і зморщування органу.

За характером перебігу:

1. Гострий холецистит: Має раптовий початок з яскраво вираженою симптоматикою, такою як больові відчуття та інтоксикація. Найчастіше це калькульозний тип при різкій блокаді відтоку жовчі.

2. Хронічний холецистит: Відзначається млявим та тривалим перебігом при неефективному лікуванні. Симптоми стерті, мають хвилеподібний характер, з чергуванням ремісій і загострень.

За видом патологічного процесу:

1. Катаральний холецистит: Діагностується на початку хвороби, коли уражені лише слизова та підслизова оболонки епітелію органу.

2. Флегмонозний холецистит: Настає після катарального, знаменуючи початок гнійного процесу. На стінках жовчного міхура формуються інфільтрати, і праве підребер'я стає дуже болючим. Температура тіла підвищена.

3. Гангренозний холецистит: Починається відмирання ділянок слизової оболонки, внаслідок чого порушується іннервація. Біль зменшується, що може створити оманливе відчуття полегшення, але стан насправді погіршується.

4. Перфоративний холецистит: Відзначається проривом відмерлих ділянок слизової оболонки, що дозволяє інфікованому вмісту виходити в черевну порожнину. Це найнебезпечніший вид, який загрожує розвитком перитоніту. Необхідна термінова операція.

Гнійна, некротична та перфоративна форми холециститу називаються деструктивними.

Діагностика

Попередній діагноз встановлюється на підставі зібраного анамнезу та зовнішнього огляду пацієнта. Використовуються інформативні методи провокації болю при пальпації певних областей:

- Симптом Ортнера: Посилення болючості при легких ударах по правому нижньому ребру.

- Симптом Мюссі-Георгієвського: Болісність при пальпації області шиї під вухом, де проходить грудинно-ключично-сосцевидна м'яз.

- Симптом Щоткіна-Блюмберга: Пальпація живота в області правого підребер'я викликає болючість при швидкому віднятті руки.

Для уточнення діагнозу проводиться ряд лабораторних досліджень:

- Біохімічний аналіз крові з печінковими пробами: Підвищений рівень трансаміназ, білірубіну, лужної фосфатази вказує на наявність запалення.

- Загальний аналіз крові: Високий рівень ШОЕ і зсув лейкоцитарної формули вліво підтверджують наявність запального процесу в організмі.

Найбільш інформативними при діагностиці холециститу є УЗД і комп'ютерна томографія органів черевної порожнини. При холециститі спостерігаються патологічні зміни розмірів органу, потовщення стінок жовчного міхура, неоднорідний вміст, наявність конкрементів.

Фракційне дуоденальне зондування дозволяє взяти матеріал для оцінки кольору і консистенції жовчі та виявлення виду збудника при інфекційному характері захворювання. Це допомагає підібрати ефективний антибактеріальний препарат.

Під час діагностичних заходів важливо диференціювати холецистит з іншими захворюваннями, такими як панкреатит, виразкова хвороба, апендицит та кишкова непрохідність.

Як ми працюємо?